Старий й малий, за руки взявшись міцно,
Бредуть босоніж по воді стрімкій.
Кида в обличчя бризки споконвічні
Піняво-білий їм морський прибій.
Відкочуючись, хвиля вимиває
З-під ніг пісок — як ріки і роки.
Багато в світі гарного… Немає
Лиш кращого, ніж ці ось дві руки.
Статечна мудрість сивого дідуся
Й безпосередня щирість хлопчака…
Вони говорять. Енергійно в русі
Жестикулює дідова рука.
Для них обох — весь всесвіт даленіє,
Вони самі — життя людського суть.
Все, чим живе людина, про що мріє,
Старий й малий в серцях уже несуть…