Опубліковано: 2008.08.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Анна Малігон

У ВЕРНАДЦІ

1.
День минає на біс. Прохолодно і дерев’яно.
Пахне яблуко ледь надкушене.
Вовк пише роман про отари. Все це буде видане в Ріо.
Скло торкає тебе. Ти торкаєшся скла.
Дрібні аспірантки тут дохріна написали.

Сама, наче літера Г –
бракує стільців і уваги.
Вихід через кафе.
Ти ж зустрінеш? Майже лечу.
2.
Хто ці назви вигадував – січень, лютий?
Наче льодом у серце, снігом у вічі.
Нам узимку фігово – що й не дихнути,
а з цієї семантики так удвічі.

Стравохід коридору, напруга сесії,
ніби все безперервне, все у спадку.
…Дівка плаче, хоче весни і сексу,
А натомість має холод Вернадки.

2008
© Анна Малігон
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/14861/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG