Опубліковано: 2008.08.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Анастасія Маніна

Истошие

Вечная весна в одиночной камере... (с)


Истошие ночи, когда заживает

на теле котельная рана, парами

вошедшая в зиму...

На вены жгутами

наложен коллаж внедорожных аварий,

задуманных кем-то...

И вмиг индевеют

два сердца - се в спину вдувает ознобом

обид радиатор...

Как хрустнуло... веер

сломался прощенья.

А нужно из гроба

всего ничего - воскрешенье -

но гоже ли в тельность,

когда, как назло, не мертва ты...



2008
© Анастасія Маніна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/14975/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG