Опубліковано: 2008.08.26
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Василь Дробот

Не оставляй меня!

* * *

Не оставляй меня! Одной
Душе не жить на белом свете.
Я – как жилец Ковчега – Ной:
Кругом вода, и солнце светит,

И – ни души… Пришла пора
Взлететь повыше над волною…
Но с тем и послан голубь Ною,
Что в небе – черная дыра.

Она заглатывает нас
И обретает жизнь на муку…
И только в самый крайний час
Живой побег ложится в руку

И обещает новый путь
В неунывающее «завтра»…
Всё получается внезапно,
Не как хотел, а как-нибудь.

2008
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/15059/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG