Безліч дійсностей перебуло… Батьківщинностей (ще і такої)... Жужмом кинувши все за крило, споживай... Завдяки літакові сни азійські, азійські сини за бокалом хитнулись надпитим. З їхніх вилиць летять табуни і степи прогинають копитом... Спогадати не можна забуть дорогих осоружних химерій. Осідає жарка каламуть на конвульсії теплих імперій. Втім – а я це? Чи ні? Та сиджу, скаламучену лагідну гущу через прорізи зору ціджу, прозираючи в мідне грядуще, що, зневаживши межі й кутки, смуги пише по небу багровим… Що уже не змаліє-таки, кров напнувши колишнім огромом…
|