Осінь і вітер

Осінь плаче жовтим листям,
Загорнувшись в довгий плащ.
А в обличчя дмухнув чистий
І холодний неба страж.

Заблищали жовті очі,
Закружляло все навкруг,
Танцювала до півночі
Дивна пара… Вітер вщух,

Опустились плавним рухом
Листя, втомлені й сухі.
Знов самотня, осінь слуха
Ночі подихи легкі.

І сидить на лавці в парку,
А в очах мовчать зірки.
Місяць ллє в порожню чарку
Теплих спогадів блакить.