Опубліковано: 2008.10.17
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вiктор Крупка

Д О Р О Г А

Вот тебе дорога,
Да в придачу ветер,
Да ступая крепче на ногах держись.
Хворост прогорая
Оставляет пепел,
Как рубцы на сердце оставляет жизнь.

Черные кострища
Вдоль моей дороги
Судьбы остаются горстками золы.
Там уставший кто-то
Жег свои тревоги,
Да куски былого связывал в узлы.

Ну а я не знаю,
Что еще придется
Подобрать. Что выпить, что еще спалить?
И когда мой ворон
Да меня дождется,
И какому богу мне еще служить.

Вот какая штука:
Каждый дышит небом,
Да прожить – не просто поле перейти,
А засеять нужно
Словом или хлебом,
Чтоб для тех, кто рядом зерна проросли.

А засеять нужно
Словом или хлебом,
Чтобы в тех, кто рядом зерна проросли.

2008
© Вiктор Крупка
© музика: Вiктор Крупка
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/16033/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG