Опубліковано: 2008.12.30
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Станіслав Бельський

Снег

Опрокинув, все летучее изменится -
Засыпаю, снег идет во мне,
И скрипит, гудит, как время, мельница,
Жернова - глаза мои в траве.

Все смешалось. Как любовь - дорога,
Ты идешь, иль стонет ночью свет,
И зима-завистница у гроба,
Завернувшись в шаль, стирает цвет.

Погоди! Как я тобой любуюсь!
Без прощаний - просто вышел срок,
И деревья, с родиной целуясь,
Монотонно льются на порог.

1997
© Станіслав Бельський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/17204/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG