Що я знала про це раніше?


В п'ятому, здається, класі
вчителька російської мови й літератури
дала завдання написати вірш
про сніг.
«Белым-бело, белым-бело, покрыто снегом все село»,
написала тоді я
й отримала п'ятірку.
З плюсом.
Мої ж критики, мабуть, в ті добрі часи
ще стрибали в резинку, збирали вкладиші
та не надто дбали про свіжість чужих образів.

Але я про інше.

Мені 26 років, я прожила кілька життів ув одному,
та ніколи раніше
не бачила СТІЛЬКИ білого кольору.
Зима в селі.
Це звучить, як тема для шкільного твору або вірша.
Прикро, я не знаю гарних рим
до слова «сніг»…
Ходячи за хлібом через болото, навпростець,
вертаюся та бачу тільки власні сліди,
що йдуть мені назустріч.
Ступаю обережно,
слід у слід,
намагаючись не загубити маячки своїх підошов,
і мені здається,
що я йду вперед,
але до самої себе,
а за спиною крокує янгол,
не менш обережно ступаючи в мої туди-сюдишні сліди.

(В Києві – скільки не пробувала – жодного разу не змогла
пройти так само вулицею Чорновола).


Що я знала про це раніше?