укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.01.12
Роздрукувати твір

Олександр Товберг

Сгустки



Порывистые сгустки  темноты–
Обозначения лучей крикливых –
Объединяются, чтобы создать узор
Горько-солёного табачного дымка.
А искры звёзд уносятся к ручью,
Воспламенившегося светочем луны.
И кашель рвётся из прогретых лёгких,
Дыша ознобом солнечного дня.
И в цель крупинки  воздуха несутся,
Потрескивая душной пустотой.
Так мотылёк о колбу лампы бьётся,
Тем самым причиняя боль стеклу,
Пылающему  жаром от спирали.
Он дребезжит упорно и напрасно,
И Бог его – инстинкт, несущий глупость.
-
Мы привыкаем к лун однообразью,
А также привыкаем понемногу
Вставать и покидать свои чертоги,
Оставив в них разбросанные карты.
И беспорядок нам приятней и милее,
Чем горсть гостей, прилизанных до лоска,
Раздевшихся и снявших шляпы в холле.
И шляпы эти сохраняют мысли
Своих хозяев, неподкупных правдой,
Нуждающихся в отдыхе и сне,
И времяубиваньи на природе
В сообществе отросших сгустков тьмы,
Пытающихся выцыганить спички
Для подожженья неприличных снов
Подвыпивших ведущих и ведомых.
-
И в пляску неразрывных поколений
Вклиняется вдруг клякса проститутки.
Охваченной безумием свободы.
Тогда плевок не долетает в урну,
И траурным становится везенье,
Спешащее за немощной фортуной.
И сгустки ночи, превращаясь постепенно
В безликую игру светотеней,
Смываются приливом к задним планам
И преломляются в оазисы цветов
Или в непроходимую гилею.
Так было, есть и будет бесконечно.
И не пытайтесь обольститься пустословьем,
Ведь боли иногда перерастают
В шаги не маскирующейся смерти.

23.06.92

1992
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні