Опубліковано: 2009.01.16
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Євгенія Більченко

Целомудрие

Целомудрие

Скользили по снегу, – звонкому, словно кафель.
Звенели о самом, разном…
Сошли с ума…
Плевали на плинтус оксфордских бледных кафедр –
В ответ расцветала розовая зима.

Кидали сердца, как мелочь, – буржуям в шапки.
Богатые стали бедными: се ля ви!
Ко мне подошла застенчивая лошадка,
Как девочка в спелой недоросли любви.

Не перевязав весенних еще артерий,
Мы рвались о лед, как ласточки – об озон.
А ниже все звезды, чуткие, как тетери,
Протяжно и горько слушали мезозой.

А после, устав с огнем в телескоп играться,
Призывно вздохнула, словно готовясь для
Грехов, похорон, потопов и эмиграций

Смешная, родная, целенькая зима…
                                               7 января

2009
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/17644/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG