Імпровізації на тему Ігоря Губермана *** Я такий неуважний і марний. Ще й здіймаюсь, як полум'я раптом. Коли б дурнів хтось вирівняв гарно, Мені, б певно, довірили прапор. *** Не в тім біда, що плід екзотики, Жере нахабно ситий люд, А в тім, що кличе це в мерзотники Дітей, що біля нас ростуть. *** Коли душа від болю знітиться, Не треба вчитися азам, Бо здатна мила нісенітниця Пролити в душу свій бальзам. *** А ті, що нас оберігають, Вже знемагають від безсиилля, І сльози змахують негайно Їх білі шовковисті крила. *** Прозора, гірка, оковита, І склянка – від грані до грані. і доля, як сир соковита. у сльозах і зяючих ранах. *** Не потуплюю погляду знічено, І завжди я у поступі й русі. І, на щастя, такий неосвічений, Що про щось там завжди дізнаюся. *** Не треба в цій науці алгебри, І лікарняної печатки, Вагітність в гарній і привабливій Задовго видно до зачаття. *** Усі кричали власною говіркою... Як я люблю ці мужні перегуки, Коли поміж салатом і горілкою Дзюрчить струмочок громадської думки. *** Життя страшне, безглузде і прекрасне Все ж тихо проникає крізь пітьму В околицю глуху, немов Герасим, Де я нявчу щасливе, як Муму. *** Не знаючи, а що там угорі, Ми горимо від радості і суму, А то лиш Бог у довгій з нами грі У відповідь фігурку пересунув. *** І без страху, кордонів, приписів, Між грози, і сльози і усміху, Молодець, хто гидує спритністю, Необхідною задля успіху.
|