Опубліковано: 2009.03.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Янович

ДЕРЗКО  2981

Из книги «Женщине-искусствоведу»

Что нужно женщине – узнаю!
Что поэтессе – не пойму.
Печаль твоя – во сне не злая.
Прими меня в свою тюрьму.

Когда ты станешь молчаливой,
я буду дерзко говорить.
Но, отвишусь зелёной сливой,
когда у петли лопнет нить.

Когда прицелишься, расслаблюсь.
Хлыстом огреешь, отклонюсь!
Ведь ты в стихах остра как сабля!
Всего то страха – вдруг женюсь!

1995
Киев, 22 мая
© Ігор Янович
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/18578/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG