укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.03.29
Роздрукувати твір

Ігор Павлюк

ВЕСНЯНЕ


Ще квіти не пахнуть.
Ще пахнуть останні сніжинки.
Дорога вже є.
Але шляху немає іще.
Розбиті дзеркала озер.
Наче хліба шкуринки, вже птиці...
І тягне до щему дощем.

Із того усього печаль завернула всесвітня.
Лікуюся травами позаторішніх лугів.
Між снігом і цвітом зоря моя вітряно світить
На друзів моїх і на мертвих моїх ворогів.

Вечеряю з духами.
Хани і хами над кров’ю.
Дерева мовчать, бо не грішні вони й не святі.
Виходити з себе, як річка, ще маю здоров’я,
А морем ставати –
Нехай вже он ті, молоді.

Вони в Інтернеті.
В них більше пластмаси й цинізму.
В них ритми і рими поламані, як і стежки.
Діди – дерев’яні...
Ми ж – діти сумного заліза.
А внуки повернуться знову назад, у віки,
Де просто й природно.
Немає хімічних сполучень.
Хрести і перуни, церкви і баби кам’яні.
І Місяць над ними –
Містичний і чесний – мов лучник.
І перший поет на крилатім і гордім коні.

Кричить йому світло.
І серце тремтить, як метелик.
Він ще не безсмертний,
Та вже не від світу цього.
Багатство поета – колекція снів і метелиць.
Ну, словом, усе, що не візьме вода і вогонь.

Із квітів-сніжинок чомусь найсумніші віночки,
Що пахнуть, як зорі...
Бо зорі їх предки, а ми
Прийшли у цю хату,
Посиділи у куточку.
Й дождались весни,
Як останньої пісні зими.

2009
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні