Опубліковано: 2009.04.02
Поетичний розділ: Філософська лірика

Борис Васільєв-Пальм

ИЗ ДЕТСТВА

С отцом подходим к молодой сосне,
Надрубом обозначенной весной.
Ее ласкает терпкий летний зной,
Она блаженно млеет в полусне...
И тут я вижу: дерево-то плачет!
Чуть матово-янтарными слезами
Под шапкой хвои скрытыми глазами
На небо смотрит, слез не прячет.
Отец сказал: «Смотри-ка, вот смола.
Она нужна, чтобы смолить капканы.
А у медведя лапа не мала,
Медведи, как известно, великаны.
И сделал я для них капкан-гигант;
Он пахнет человеком и железом,
А нужно, чтобы пахнул только лесом —
Опасность чуять дан талант
Любому зверю». Дерева слезу –
Пахучий сгусток солнечного света –
Я памятью в душе с тех пор несу...
Куда? Зачем? Пока что нет ответа.

Мои картины на http://www.borisgallery.net/

2009
© Борис Васільєв-Пальм
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19163/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG