укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44615, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.12.02
Роздрукувати твір

Микола Шошанні

ДИТЯЧЕ ГОРЕ

Уже і осінь... За віконцем дощ-приблуда
Від суму й холоду здуває сльози гірко
На лист самотній, що тремтить останнім чудом,
З останніх сил тремтить, тримаючись за гілку.

Осінній лист з весняних мрій про чисті роси,
Що в мерехтінні тих осінніх крапель зрідка
Тремтінням стримують зими сніги й морози,
Які заковують в кайдани душі й ріки...

Він у довірливих розмовах з небом синім
Зимі холодній в очі дивиться правдиво,
І разом з ним тремчу і я листом осіннім,
Тремчу щоденно і надіюся на диво.

Й допомагає ще надію не згубити
Недавній сон... Хтось скаже: «Що за атрибути,
що за убогості і що за теми збиті?»,
Але його чомусь не в змозі я забути.

Мені наснилося таке, що кров застигла, —
Дитячий плач, який лунав зі всіх усюдів,
З таких глибин, і був цей плач такої сили,
Що аж на клапті розривав дорослі груди.

І я проснувся... Пізно... І навряд чи вдало...
І зрозумів, хоч що дорослі не говорять,
І як би сумно там в дорослих не складалось,
Найбільше горе на землі — дитяче горе.

І щоб потішити дітей грайливим вітром
Небесних слів, які ведуть мене радаром,
З грудей розірваних моїх розквітла квітка...
Візьміть цю квітку... Просто так... Нізащо... Даром...

Яке це диво — ґрунт, який не став ріллею
Іще для всіх, зорати першим, до морозів,
Й маленьку квітку, дуже схожу на лілею,
В душі-пушинці віднайти, а з нею — сльози...

Ця дивна квітка розквітає так поволі,
Як зберегти її, зігріти, чим полити,
Як пронести крізь біль і час пелюстки кволі,
Щоб не затисли цвіт слабкий бетонні плити?..

З тих пір я крихітку тепла ношу щоднини,
А призабуду щось — сумління голос вторить,
Що найгіркіший в світі плач — це плач дитини,
Найбільше горе на землі — дитяче горе.

Дитяче горе — це навряд чи примхи й «бзики»,
Воно приклеїлось в душі міцнючим клеєм,
І десь в глибинах не одна лежить сльозинка,
Щоб не замерзла в самоті моя лілея...

2003
© Микола Шошанні
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні