1 Та жінка, котру ти переступив У прудкобіжну хвилю розлучання, На бурю снилася... Ваш тихий син Увосени став мужем, влітку - батьком. Аліна рвала тройзіль у гаю, Сушила на горищі – з літа в осінь: Роздмухати хотіла ту жагу, Яку ти в сорок обернув на попіл. Присипала стежу й падіння слід... Його зберіг окрай вікна горішник. Тьмянів зела квітистий малахіт Під крап роси із бурого острішшя… 2 А ти, джигун, увосени діждав Синочка – від ластатої Ярини. Повів Тимка - без неї - в перший клас Повз кинутої білену хатину. Однолітки – онучок і синок – За різні парти одночасно сіли. Неголосно вела для них урок Твоя колишня - гарна, посивіла… Юрма батьків ріділа спроквола, А ти укляк - у човні серед шторму... Із вікон перегомін долинав, А ти вдивлявся у вітрила-штори… А ти, статечний, на оту чекав, Що пахла конюшиною і літом. Дурманив, паморочив аромат... Пройшла повз тебе з онучком Аліна.
|