Марення безликої осені
Крають сонце на мить
                   Зима

Дерева думки нескошені -
То дереву листя болить
                   Сама

Струнке павутиння самотності
Струшує попіл думок
                   Тінь

Біла межа несвідомості
Багряний бажання пісок
                   Лінь

Місяця обтертії пагони
Бриють росу на траві
                   Рай

Чорного дерева стогони
Кохання співають сові
                   Вмирай