cтарий  післясвятковий пілігрім
розплющив  очі  біля  підворотні  
жує нижню губу  і  цмока  дим
безлюдних вулиць  сяйво у безодні
будівль-чудовиськ  і  міцних  статуй
що  далі від палацу  повз фасади
виходить на балкони  куцих  клунь
непозачинюваних  зразу біля  святні

у ніч глуху остюччя білих стін
зловісно душить  кроків чіткий цокіт
і в той же час беззахисний   ундін
під запах риби точить ножам боки
над вишнями затихли вже хрущі
і місячна дорога ледь не  чорна
її перетинають жебрущі
і розчиняються в пітьмі  старенькі горна

розклеєна  на вуличних щитах
відома капелюшниця-вертушка
тутешній в нових мушлях  кадилак
видушує з обурених  ватрушки
старий жестикулює парубкам
з нього жартують дідусі сивезні
мужчини і обізнані гетери
одноголосно запевняють жах

сей неймовірно вічний горизонт
поезія непевності  позначень
такого в нас ніколи не було
таке  насушне лицарство побачень
Південний Буг
прибою шурхіт  вщух
на березі   весняним відчайдухом
я  зовсім голий  навзаєм лечу
купатись у  рам’янах алілуя