Опубліковано: 2009.04.25
Свiтлана-Майя ЗалiзнякТабу Склепіння неба. Сонце. Ти – в моїх очах... Вже не літаю до садів Семіраміди. В пустелі мертвій, де пісок давно прочах, Лежу я – каменем. Тримаю піраміду. Із позолоти колісниці бога Ра, Із білих пер, що линуть на свічу, Дні зводять піраміду. Я сама плачу Поденно – болем. Плата ця стара. Немає у Печаль мою нових доріг. Сон–бородань гостинчик-путь знайшов. Із фоліанту розміром з горіх Читає про політ без настанов: „Спинається липневе Сонце на гаї... Стинає меч проміння квітку Ночі... Ось літеплом нам бризкає ув очі... І гріє - синь твоїх і чай моїх. І окриляє - щоб у сад летіли. Жасмином пахне хмара, тане тіло... Ти забуваєш дім із очерету. Я не відваджу від п"янкого лету. ...Надвечір огорта небесний сад. Шепочеш:"Пам"ятай ці кольори…". А з-за іржавої, мов клітка днів, гори Повзе невідворотно тінь хреста… Ти затуляєш... Ра – у колісниці!". Нестерпний біль... Пісок в очах. Пустеля… Підхмарна піраміда. Знов не спиться. „У небо - зас-с-сь…” – сичить змія зі стелі.
|
2010 © Свiтлана Залiзняк |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.