Опубліковано: 2009.04.26
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

Вниз головою...    


Вона втекла від чоловіка в ніч:
Обридли тумаки. Не чули діти,
На жінку не напав голодний звір.
Як вільна пума, розляглась на вітті...

Та йшов її слідами муж-тиран.
Догнав - і хижо засичав:”Спускайся!
Спочило тіло від синців і ран?
Я був господарем – і ним зостався...”

Він не приніс квіток чи калача...
Отак звірину ваблять жертви кості.
Тих двох мій співвітчизник не стрічав.
Те діялось посеред Пентекосту*.

Ось-ось торкнеться кіс жаска рука!
З верхів"я
               каменем
                              упала Лінда.
Сконав її мучитель - від стрибка...
Втікачка ж приземлилась на коліна:
Гнучкі ліани втримали її,
За йоту від землі спинили тіло.

А я згасаю в житі на зорі...
Ліанами обвитись не зуміла.

„Стрибок вниз головою опануй –
І будеш жити вічно!” – глузд шепоче.

Втікала я від... себе. Упритул.
Тече
       небесна
                    кров
                            блаваток
                                         в очі…



*– острів, архіпелаг Нові Гебріди,
     за легендою, батьківщина стрибків ”нагхол”.

2009
Полтава
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19704/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG