укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.06.02
Роздрукувати твір

Славомир Монастирський

А У ВІКОННИХ ТІНЯХ

Вслухаюся, як нескінченностопним ямбом
віршує сталь коліс про долі мандрівничі.
І з ними в такт здригається позавіконне
кіно з банальним передбаченим сюжетом -
поля, горби ганяються один за одним,
байдужі погляди селянок непорушних,
поодиноко вкраплених в зелену повінь,
із сапами - зразком технічного прогресу.

Поклавши голову на брус червоно-білий,
про сенс життя свого розмислює кобилка.
І, поглядом наскрізь пронизуючи потяг,
із тугою в очах вдивляється в минуле.

Остання кадри і метелики жовтаві
спинили біг на тлі нічного фіолету,
вже хвиля часу розкололась на хвилини
об берег довгожданий з назвою " Тернопіль",
з лицем багатооким, незворушно-мудрим.
А згусток метушливий зустрічей з прощанням
від греблі-потягу, як повінь відкотившись,
струмками продзвенить по лабіринтах вулиць.

Блищить долоня Театрального майдану
зірками, змитими дощем з чола у ночі.
Над сходами, поміж колон сховавшись, вікна
їм заздрять, бо нездужають у міжсезоння.

Затіяла забаву ніч із ліхтарями -
сліпих метеликів із жмені випускає.
А далі - у Катедри руки у молінні,
вознесені до хмар розмитого світіння.
Я поспішаю повернути рік за роком
свою відсутність, наче плівку на початок
відмотую. У кольоровості вітринній
посилуетно час задкує у минуле.

За рогом - двір. Гілками на балкон обпершись,
у вікна безсоромно заглядають клени.
З-поза дверей я чую голоси знайомі.
Під пальцем - пружність електричного дзвіночка...
...Та раптом відкриваю очі серед ночі,
а у віконних тінях чужина глузує.

2007 р. 08. 15.

2007
Нью Йорк
© Славомир Монастирський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні