Жадібно хапаю останній шмат повітря.
Повіками відбиваюся від нападів променя .
З прозелені кидаюсь у просіді,
Проміжками росту в прописах.
Даремно проміжками!
Про мене не прочитаєш у пресі,
Прокинувшись, не відчуєш мого пресингу.
Переростеш мої проміжки,
Переступиш через мої прописи.
Переконаєшся, що пам’ять – прірва,
Щоправда зі своїми прейскурантами.
А я тимчасово просто притихну,
Не знаючи, як пригадатися…