укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44612, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.06.19
Роздрукувати твір

Свiтлана-Майя Залiзняк

Мак і просо



Я знаю жінку: сіє мак і просо,
Стежки торує  до сердець синів.
Леліє павутиння в довгих косах…
Та жінка - з покоління юних вдів.
Любаві зрозуміти не під силу:
З синів її статечних - хто є хто?
Все ж, як годиться, навпіл їм ділила-
Шкоринку, пряник, ласку, батіжок...

Андрій живе за виярком у місті.
Молодший, Гнат, злетівши із гнізда,
Приніс в господу кралечку-невістку,
Сховав прожекти в дідів портсигар.
Ту слободу обходять землетруси.
Чвар бурі
               хилитають
                                живопліт.
Підкова на цвяшку сичить:"Зірвуся..."
Не в силі зняти струс чорнющий кіт.
Низенький Гнат Андрія проклинає,
Бо той придбав червоні „Жигулі”.
Сусідчин цап край тину зубоскалить:
„Фарбуй червоним, Гнате, ветхий віз!”

„Візьму батіг, навчу вас жити мирно...”-
Вдесяте присоромлює сусід.
Любава здрастує в селі за Сквирою.
Там ряст топтали батько її, дід...
Вона синів однаково любила!
Як зрозуміть Любаві: хто є хто?
Щоб Гнат Андрія не підняв на вилах,
Читає мати безліч молитов.

...Епістолку читаю на балконі.
Не настає в сімействі злада-мир.
Колишня атеїстка пише з болем:
„Достигне мак - подамся в монастир…”

Я бачу жінку: йде, простоволоса…
Біля ікон стоїть між лиць сухих -
Щоб загасився пломінь протиборства,
Щоб Вічний Поклик завчасу притих.

2009
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні