Дід Ведмідь збиравсь по мед.
Мед - то не дрібниця:
І не знаєш наперед,
Коли він скінчиться.

Взяв барило під пахву,
Костура до лапи -
Щоб стежиночку криву
Легко подолати.

І вже майже вирушав,
У дорогу з хати,
Як онучок забажав
Жарт йому сказати:

- Можна глянуть, любий дід,
В очі добрі Ваші,
Поки дивляться як слід,
Поки вид годящий.

Бо, як стрінулись той раз,
Ви з бджолиним роєм,
То, скажу Вам без прикрас -
Спухли майже вдвоє!