Опубліковано: 2009.06.25
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Славомир Монастирський

ВОВЧІ СЕНТИМЕНТИ

Живеш серед вовків, то вий по-вовчому,
я чую цю пораду і промовчую.

Бо між вовками мало вити голосно,
ще ікла шкірити і груди  - колесом.

І слід у слід  за тим, хто йде попереду,
по лезу долі, як по краю берега.

Не повернути на бігу, не схибити.
На полотні морозу зорі вибито.

Здригаються у такт із хриплим подихом
довкола рогу місяця-молодика.

Тут не простять ні слабості, ні кволості,
закон не пробачає випадковості.

Пружна хода по снігу зашкарубливім.
Цей запах крові! Заповняє груди він...

Чманіє зграя від невідворотності
тріумфу, бо не має порятунку ціль.

Солодкий дух беззахисного відчаю,
і кроки жертви по життю полічені.

2005 р. 09 08

2005
© Славомир Монастирський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/20900/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG