Не сіяла між пищиків і ступ.
Молилася на промінь - в безголоссі.
Спаливши стос епістол і зарук,
Умиротворено простую в осінь...

Обабіч шляху – марева плеяд.
Ти – одержима...
                      Прямо йди! – підгонить вітер.
Леліє на хітоні музи гапт...
Веде! Відрізок шляху – неоцінний.

Клекоче, стугонить, вирує яв..
Утомним усміхом стрічає мама.
Я привела їй зятя – моряка –
У супокійну серед піль заплаву.
Я сину вись і глиб заповіла.
Супій наснився знов - не Міннесота...

Чи варта я, Всевишній, живоття?–
Шепчу до всіх ікон - уперше... всоте.




--------------------------------------------------------------
Міннесота тут -
річка, основна притока Міссісіпі.