укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.07.29
Роздрукувати твір

Сергій Главацький

САМОЕ ВРЕМЯ

И башни все, вся эта эволюция камней
Земных (чертог воздушный, пылевая буря,
Песочный замок) в самом деле – лишь реторты фурий,
И наши души – лишь взрывные волны вырожденных дней...

Здесь Вавилон во всём, не в генах он, а – ген,
Почти геном, создателя поправка роковая...
Он жив, Мардук, Судья богов, эпох абориген,
Гнилое тело Тиамат он заново сшивает...

И он, кочующий из дома в дом, из града в град,
Все города, все Ойкумены перерыщет,
Он – на охоте, в поисках духовной пищи,
Съедобной, т.е., нас...
                           Он словно – праздничный парад –
Идёт, шагает по земле (по трупу Тиамат) –
С особым трепетом к растущим на семи холмах
Селеньям (Иерусалим и Рим, Москва и Киев...),
Прильнув, согласно их таблицам судеб...
                                                     Избеги их! –
Все города семи холмов – его обитель, дом...
И раз не в прошлом, не сейчас, то – в будущем, потом...
Он там царил, он будет там царить – в грядущем,

И время самое считать холмы и кряжи
Всех мёртвых городов и всех растущих,
Ведь семь холмов – семь вавилонских башен,
Осунувшихся и разрушенных когда-то
И погребённых под золою, грязью, пеплом...
Ты не оглядывайся, этого не надо...

И пусть остолбенела ты, оглохла и ослепла –
Столпы-то соляные – тоже башни, это так.
Седьмое небо сплющено до плоскости листа,
И это верный знак – Мардук поблизости, он прибыл,
И время самое всем говорить «спасибо»,
Раскланиваться и бежать отсюда восвояси,
Куда глаза глядят, куда уносят ноги,
Всех башен падающих – мимо, без дороги,
По пеплу, по золе, по грязи...

2009
© Сергій Главацький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні