Опубліковано: 2009.07.29
Поетичний розділ: Філософська лірика

Марина Матвєєва

***

…тебя любить, обнять и плакать над тобой…

Его стихи – избитое дитя,

Рыдающее в болевом испуге…

А мрачный тип, ругаясь и кряхтя,

Кричит ему: «Заткнись!». И ставит в угол.



Его стихи – немой распятый взгляд

С вопросом: «Как???», застывшим меж зрачками…

А мрачный тип, глотая спирт, как яд,

Перед распятьем машет кулаками.



Его стихи – Песнь Песней, зов души...

В них женщина – Лаура и Джульетта...

А та, что рядом – тело. «Не взыщи!

Сама хотела, дура, спать с поэтом!»



Она хотела… Подарить любовь,

Тому, чьи строки – бездны и теснины…

Она хотела «плакать над тобой»,

Увидев, что стихи и он – едино.



И видит. Мрачный тип в себе, глухом,

Не спрячется. Любой заслон разрушит

Она, что знает: до сих пор стихом

Господь ему выламывает душу.  

2009
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21376/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG