Опубліковано: 2009.08.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Вадим Друзь

Дружки


Фонарь
заплетённый ажуром ветвей.
Асфальт
в перемятых ногами морщинах.
Дружок мой,
исконно дворовых кровей,
всю жизнь измеряющий в псино-пепсинах.
Гуляем, без дум
нарезая круги -
вернее,
квадраты уснувших кварталов.
Он ищет упрямо свои пироги,
не ведая в жизни иных капиталов,
а мне -
наплевать на желудочный сок,
стелюсь тонким слоем по донышку ночи -
кому-то давай пожирнее кусок,
а кто
и водой пересохшее смочит.
И трудно лохматого мне упрекать -
он верит всезнающей памяти предков,
а лишний кусок для него - благодать:
на черные дни припасает объедков...
Но, всё-же,
бросай ты краюхи искать,
ведь знаешь же, ждёт тебя полная плошка!
Меня ж
поджидает пустая кровать -
давай,
не спеша,
погуляем немножко...

2009
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21454/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG