Опубліковано: 2009.08.02
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Тетяна Селіванчик

КОЛКАЯ СТЕРНЯ

          I
 
Ты, сам того не зная вроде,
Мне давший силы дальше жить,
То в сторону глаза отводишь,
А то глядишь поверх души:
Неловко, непривычно глазу —
В беду чужую и печаль,
Так смотрит акробат Пикассо,
Повёрнут в сторону плеча...
Неладно как-то. Мало света
Без капли искренней тепла:
Как и рассудочность привета,
Мне — даже милость — не мила.
Мне — горечь пряча в слов поспешность —
В невыразимости неметь,
О чём и в помыслах безгрешных,
Поверишь ли, не смею сметь...

             II
 
А  верилось — что было сил!
Душа без отклика закрылась:
Сам недоверьем
                        обескрылил
И равнодушьем
                        исцелил.
…И слово не спасет — увы! —
Прощай, лукавец среброустый.
... Пусть даже свято место — пусто,
Как луг без скошенной травы.
И безнадежно объяснять,
Как лить дождём по звонкой жести…
А послесловьем непришествий —
Лишь эта колкая стерня.
 

                
                 

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/21474/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG