ПОЛУСТАНОК

В дали огни последнего вагона...
Как искры затухают светляки,
Холодной влагой веет от реки
Над серостью вечернего перрона.

Не смог догнать... Осталось лишь одно -
Бродить теперь, как тень, по полустанку.
Другой придёт лишь только спозаранку -
Тут поезда дождаться мудрено.

В час ночи разминулись два экспресса
(Им полустанки даже не видны)
И снова чёрный омут тишины
Окутал речку в синей рамке леса.

А собственно - зачем мне снова в путь?
Зачем надежда сонной ночью летней?
Ведь навсегда утрачен - не вернуть -
Неповторимый случай и - последний.

Вечерний "дачный" отгремел и стих,
И тишина добавила кручины.
Я зря спешил, в намереньях благих,
На полустанок выйти из долины.

Надежды, мысли, задумов чреда -
Всё стало вдруг пустым и негодящим:
Тут всякий поезд будет проходящим ,
И утро не настанет никогда.


*** Ігор Качуровський

ПОЛУСТАНОК

Не наздогнав останнього вагона...
Як жовті іскри, гаснуть світляки,
Холодна вогкість віє від ріки
Над сірістю вечірнього перона.

Не наздогнав... Тепер сиди і жди
У мертвій порожнечі полустанку.
Наступний поїзд прийде на світанку -
Бо тут не часто ходять поїзди.

О першій розминулись два єкспреси
(На полустанках не стають вони)
І знову чорне плесо тишини
Пливе над синню річаного плеса.

А зрештою - пощо рушати в путь?
Пощо це сонне і нудне чекання?
Таж втрачена - її не повернуть -
Нагода неповторна і остання.

Вечірній "дачний" відгримів і стих,
І жоден звук до мене не долине.
Я поспішав даремно, я не встиг
На залізницю вібігти з долини.

Всі сподівання, задуми, жалі
Стають відразу марними й пустими:
Ніякий поїзд вранці тут не йтиме,
І ранок не настане взагалі.