Утискуйся в стіну, якщо пітьма
Украла ріки й путівці для втечі.
Світ розбудовуй -  без щілин, пролаз,
Неповторимий – в спеку і хуртечу.

Твори його не з блоків саману
(З них викладав мій дід хати-саманки),
А з праху мрій,
                     набутків,
                                  зрілих дум.
Дощ. Веремій. А вірші - запинало!

Як мне ощипок житняка маля,
Щоб виліпити коника чи змія,
Зминай пластичний прах своїх оман.
Хай лист робітний окропляє Віра.

Мізерний світ!- заскавулить пігмей.
Даруй нікчемі його сірість-вбозтво.
Дрібненький жук, священний скарабей,
Вік ліпить кульку – древній символ Сонця.