Жажда измучила так, что потрескались губы.
Столько песка на зубах, что разрушились зубы.
Солью морскою покрылась моя голова.
Даже во рту перемешаны с солью слова.

Вычерпай эту ропу и верни её морю!
Вытри налет с моих губ и отдай его горю!
Пусть мой песок назовётся пустынею Гоби!

Может, из дыма, из пепла, из праха восстану.
Может, я легкой, просмоленной лодкою стану.
Памяти парус взовью и отправлюсь к Итаке,
Там и солома, и тишь, и калина, и маки.

Навзничь паду на солому, раскинувши руки.
Очи сомкну и замру я от сладостной муки.
Господи, я отслужу и за запахи те, и за звуки!
                             
                            (Из ВЛАДИМИРА БАЗИЛЕВСКОГО)
                             


                   * * *

Скільки смаги на губах, що потріскались губи,
скільки піску на зубах, - покришилися зуби,
скільки морів подолав - соляна голова,
солоно в роті - вперемиш із сіллю слова.

Вичерпай всю цю ропу й поверни її морю!
Витри смагу з моїх губ і віддай її горю!
Хай мій пісок наречеться пустелею Гобі!

Може, й зведуся я з попелу, з праху, з нічого,
може, ще стану легкий, мов просмолений човен.
Пам'яті парус напну і майну до Ітаки.

Важко впаду на солому, розкинувши руки,
очі заплющу й замру від солодкої муки:

Господи, я відроблю за ці запахи й звуки!

                         ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ