Опубліковано: 2009.09.21
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Тетяна Селіванчик

из цикла "Подстрочник моего молчанья"

              С чужого голоса не пела,
              Под чью-то дудку не плясала, -  
              В сомненьях маялась, терзалась,
              Молчала над страницей белой...
             
              Не торопилась, не частила,
              Когда душа просила слова
              И с кровью боль в аорту билась,
              А я перечила сурово -

              Что, мол, не вызрело до меры,
              До права смысла на звучанье
              И все догадки, как химеры,
              Гнала, безмолвствуя ночами.

              И не приписывай своё мне,
              Что ненасытен равно Крезу:
              Цветов дарёных краски - помню -
              Тобою отняты - исчезли.
                   
              И столько раз, дивясь, стыдилась
              Твоей, почти всеядной, хватки -
              Былой восторг - уже постыло -
              Невольной мучился оглядкой.

              Прощальному вдогонку часу,
              Давно словам твоим не веря,
              Скажу: "Не самообольщайся,
              Своею меркою не меряй...

              Своей лишь озабочен высью,-
              Не умаляй мои глубины:
              Как дух, мой голос - независим,
              Истоки музыки - в судьбине.

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22183/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG