викинь мій день народження з потрісканої руки
я ненавиджу вигляд і запах твого молока
мені горлом ідуть слова розлітаючись на шматки
передавленим криком лишаються на щоках

білі ватяні коні… бюстгальтер набряклий від мук
незагоєних соків у біль утрамбованих фраз
поклади мене навзнак і швидко забудь і чому
у палаті так холодно де кочегар підарас  

огорни мене ковдрою суко прокинься не спи
нам з тобою лишилося  трішки: радій і дзвени
постирай із лиця мого рештки своєї краси
я мужик я порода я зв’язане серце війни


заведи собі хахаля  справте хатину живіть
збирай свої овуляції у чорні записники
не сци: заживе твій недбало зашитий живіт
викинь мій день народження з потрісканої руки