Опубліковано: 2009.10.22
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Сплетни



Когда-то давно мы сеяли сон-траву:
Прождали маленько, – и проросло былье…
Какое вам дело, люди, как я живу?
Неужто так сложно – просто творить свое?

И все-то  вам надо знать! Кто разжег костер?
И чей пострадал домашний при том очаг?
Мучительно маскируется боль под стеб,
Полцарства неся на хрупких своих плечах.

Ты дал его мне – и даже не за коня:
Нам не на чем ехать в гуще чужих дорог…
Не грей меня: я не чувствую ни огня,
Ни бешеных алых кленов, ни рук, ни ног.

Гриппозное время: пей с утра «Ундевит».
И пристально, как огонь, стереги зарю…
А я в микрофон о пошлой своей любви,
Хотя и с трудом, но все-таки говорю.

По сайтовским анонимкам запущен миф,
Что я на земле наглей и счастливей всех.
В гарем одалисок новых берет халиф,
Замаливая последний священный грех…

И мы погулять выходим в хрущевский сад,
Где листья, как ризы, светят во мгле аллей…
А в небе иконном тихо глаза болят
Бесхитростных и всевидящих журавлей…
                                                16 октября 2009 г.

2009
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/22647/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG