Безглуздо, коли хтось не знає, що ти відійшов. Невже зав”язав і минулось без наслідків-свідків? Як перший удар або перший накладений шов, І перші розклеєні сонним кварталом агітки. Розсипане просо твоїх незавершених справ Дбайливо зберуть голуби до поштових торбинок. А ти стільки років жив поряд і навіть не знав, Що в їхніх очах повсякчас відбивається ринок. Їм не відлетіти далеко, мабуть, заважкі Від мітів, з яких починалась твоя батьківщина, Від пісні, яку легковажно ти ставив на кін І в муках щоразу втрачав, ніби власну дитину. Та біль не найкращий порадник, тим більше, партнер, Він зробить тебе своїм другом і зрадить як друга, Коли телефонний дзвінок з потойбічних озер Проб”є твого ніби-то благополуччя кольчугу: „Він не відповість Вам, він два роки тому помер...” ...Короткі гудки і зависла в повітрі напруга.
|