укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44615, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.12.03
Роздрукувати твір

Ганна Осадко

квачик

...доки донна сидить  в похиленій вежі вигадки,
яку власноруч вимурувала з білого піщаника,
...доки годує з рук вогнедишного дракона дитячих сумнівів
(три, сім чи дев'ять – голів чи років),
...доки ретельно перевертає пісочний годинник
і розчесує біле (чи уже сиве?) довге волосся,
і піщинка за піщинкою на брудній долівці виростають
еверести даремних надій –

             її Віра, Надія та Любов –
три сестрички-реготулі
на зеленій луці бавляться у квача.
- Доганяй, Любко! – заходиться сміхом Віруня
і рудою вивіркою пірнає  в оксамитові трави.
- Доганяй, Любко! – пирскає Надійка
і вистрибом летить до тінявого плеса...
...а захекана Любця –
із маками, вплетеними поміж тугі локи,
з вічно розбитими  колінками,
з міточками зеленки на гострих ліктиках –
«квачику-квачику, дай калачику!»
біжить і біжить, горопашна,
аж доки не падає  в трави теплі,
в руки ніжні  
матері Мудрості...
- Виходь, донно! – кричить  Любка, задерши виснянкувате обличчя д'горі, – виходь у квачика грати!
- Та як же я вийду? – зітхає донна.– А дракона нагодувати? А годинник перевернути? А вежа висооока.....
- Тюю, смішна-а-а! – гигочуть Вірка з Надькою. – Драконова ма-а-а-амця! – і показують свої чорні від шовковиці язики.
- Виходь, доню! – кличе мати Софія. – Не бійся, стрибай!
...і стрибає донна, затуливши  руками очі,
і летить –  як пір'ячко сірої качечки –
повз дракона здиваваного,
повз вежу непохитну,
повз пісок байдужий –
летить і падає
у зелений поділ трави,
дбайливо напнутий
Вірою, Надією та Любов'ю...
І от вже вони біжать наввипередки:
Тільки білі п'яти поміж високого різнотрав'я,
Тільки срібний сміх поміж дзвінкої тиші:
- Доганяй, Анько! Квачику-квачику....

2009
© Ганна Осадко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні