укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.12.11
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Квартира

Автор «Войцека» часто принимал свою невесту за шляпу из дешевого фетра, с анаграммой на тулье, взвесь оседала на манную кашу – ну как же, за маму, за папу, за болонку Арлетт и за всех скорбящих, и я не скучаю здесь. «Нет, я совсем не графиня» - вздыхает во сне Улита, - «у кого-то другие планы на прочтенную мною жизнь, перееду в дом над рекой возле парка и общепита, зеленщики и кожевники станут немедленно ввысь швырять плоды трудов своих праведных». Знаешь, моя невеста, не бывает пусто проклятое место, где мы под двадцатой луной лепили слепых голубков, из квашни унесенного теста не хватало для глаз, но сердце у нас с тобой было одно на двоих – чудище обло стозевно, не обозначено в путеводителях, спит ли на дне морском или рычит на прохожих из клетки дырявой гневно, к горлу подступит отчаянья блинный ком. «Нет» - размышляет Улита, - «всё сквозняки и трели, сопротивляться судьбе бессмысленно, лучше молчать и ждать, мы с моим автором десять дней ничего не ели, если мы встретимся, ангельским светом небесная благодать нас озарит наверное, вот он проходит мимо, снимает шляпу, кивком приветствует встречных дам, он не узнает меня, в словаре, как под слоем грима, буду за ним идти по обочинам-городам». Автор «Войцека» пишет невесте: «Судьбою я так пристыжен, или простужен, жую лакрицу, читаю «Северную пчелу», пришли мне с оказией два килограмма вишен, словно Улисс, я брожу на открытом молу, смотрю на тень свою – девицу лет двадцати в капоте и кринолине, Господь ее создал такой несуразной, а я воспел, вживляя в свое предсердие, чудовищ своих отныне тебе оставляя, прожит и не у дел». Улита думает: «Милые мы, как же нас любовь искромсала, как же нас искорежила поддевшая за ребро, а ты всё пишешь и всё бесконечно мало, иди рисуй, вот как этот француз Моро».  

2009
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні