Опубліковано: 2010.01.07
Поетичний розділ: Філософська лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

Поміж буттям і смертю...


Навіщо, Господи, створивши білий світ,
У сповиток сяйний клав чорні русла?
Щоб сильні духом розтинали сіть
Пересторог - і проросли неплюскло?

Людинолюбно з кістки – із ребра –
Повабну жінку виліпив, не з пилу...
Можливо, наш прабатечко Адам,
Талан Твій маючи, створив би крила?

Мій зорний час. А сутозлотий блиск
Очей дитинних примерхає-гасне.
У всьому люд шукає кайф і зиск,
А я євшан словес ціную красно.

Навіщо, Господи, прийшовши у мій сон
(невже і я, чутка, чогось – предтеча?),
Не вигоїв ураз душі, долонь,
А викликав  нестримну словотечу?

О, я відтоді не стуляю вій…
Пульсує дух поміж Буттям і Смертю…
І що – для Неба – мій кривавий вірш:
Нектар п’янливий? гіркувата жертва?

2005
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/23680/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG