О  час мій, ти усталено летиш.
Від кожного коханого  коханий.
Краса, що заперечує,  - не ти!
Важкій  сваволі заповіт  рахманний.

Я.  Чую  молишся відкритими вустами.
Навколо віч прозорі  кольори.
Я з вічних  прав освідчуюсь  роками,
як необхідність  тихо підкоритись.

Лакуна слів, - і віршик по-шаманськи.
Я - з поколінь  видовищ  йду на смерть.
Пригадую  святі омани хамів,
і  світотворення, що йде під шкереберть.

Їх скрупульозність часом  так вражає.
Хай вибачить мені святий Отець.
Нове мертвіє, грішне оживає,
приречений  старіє,  хай їм грець.  

Реальні насолоди  - слуги  влади!
Без зайвих слів віддячую  рабам.
Як  согрішу – потраплю в кола знаті.
Мій батько, віддаю майно  катам.