Опубліковано: 2010.03.05
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Кацай

Пиза. Падающая башня

В синеву небесной пашни
закатился желтый круг.
Тень от падающей башни
мягко валится на грунт.

Замирает, в удивленьи
от непрочности планет
растянув своё паденье
на десятки длинных лет.

На стене
играют
блики
в такт вращенью облаков,
сквозь кирпич сочатся стыки
накренившихся веков.

И стекает башня в бездну,
в глубь фундаментом своим.

Может быть, она – отвесна?
Просто мы не так стоим.

1990
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/24422/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG