Стебла, в ріст! А корінню – гнити… Нічого випадкового, нічого ефектного: Приміряють галстуки вчорашні діти, Шиють костюм дерев’яний – мертвому. “Життя триває” – банальність непізнана. Збіги звучать то гімном, то лайкою. Угноєну землю звемо вітчизною, Привласнене море виміряємо чайками… Бадилля, віддавши врожай для хелоуїна, Маскує дощем дорогу додому – У ґрунт, де козацькі кістки холодні Втішаються спокоєм і невідомістю: Недосліджені, в музеях не виставлені, Етикетками не марковані, Не захвалені і не висміяні, Як належить, смертю впокорені. Найліпша доля! …А корінню – гнити, Роблячи твердь м’якою і творчою. Чим допоможеш щасливим дітям, Яким дорослішати не хочеться?
|