Опубліковано: 2010.03.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Наталка Фурса

* * * *

Моя любов минає не минаючи –
повільно осідаючи в ночах
і днях моїх, вона там творить твердь,
перед якою відступає смерть,
бо, як свіча жертовна, незгораюча,
вона здолала страх
         і терпить Страх…

Моя любов минає, не лишаючи
мене у самоті на глум чи суд
нелюблячих, які спиняють мить, –
вона в мені страждає і болить,
добро від зла невтомно відділяючи
і живлячи неявлену красу…

Моя любов минає, повертаючи
мене, вже преображену, у світ,
який не знає, що таке Любов,
який не хоче знати нас обох…
В якому я минаю, наближаючись
до Неї – крізь загати днів і літ.
   

2007
© Наталка Фурса
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/24607/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG