Опубліковано: 2010.04.21
Поетичний розділ: Філософська лірика

Єлизавета Горбачевська

***

З Пілатових глибин, між першим і останнім
Глибоку чашу днів волоссям повкривали.
Сини чи не сини в мені – Варварі й Ганні –
Знімають з темних ший білюсінькі корали.
А час – немов даннє –  крізь істин параван
Всотав із ніг та рук медовий відповідник.
А глузд у вуха дзвоном до більшої із ран
На віки вічні став неначе в заповідник.
З Пілатових глибин, де перше і останнє,
На перехресті злота чи срібника і лиш!
Сини чи не сини в мені – Варварі й Ганні –
Здирають на живих іржу незмінних бриж.  
Шафірового перстеня хіба що з пальцем брати –
На щастя чи на жаль, а, може, навмання.
І не тримає світ, багатий на загати,
Долівкою об небо кличне вороння.

2010
© Єлизавета Горбачевська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25066/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG