Опубліковано: 2010.05.05
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вадим Друзь

Эпитафия

Досадно, досадно, что мы не скорбим,
узрев его скорбное ложе -
не то, чтоб он ближними был нелюбим,
но, ведь и не проклятым тоже...

Убогим в воскресные дни подавал,
мозолил колени моленьем -
не то, что - добром убивал наповал,
но - только лишь, по воскресеньям...

Кропал понемногу плохие стихи,
бездумно играя словами -
не то, что стихи были слишком плохи,
но только - не поняты нами...

Пришел ниоткуда, ушел в никуда -
кто вспомнит о кратком визите?
Ведь память осталась не то, что - худа,
но - только строкой на граните...

2010
© Вадим  Друзь
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/25177/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG