укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.06.20
Роздрукувати твір

Свiтлана-Майя Залiзняк

Стомилося Літо...



Стомилося Літо лісами блукати,
Озерам і рікам тепло дарувати.
Плаксиві хмарини житам зашептали:
„Під вербами Літо лягає у трави...”

А Осінь збиратися стала в дорогу.
Поклала у кошик ліщинове листя.
Покликала:”Вітер і Дощ! На підмогу...”
Згадала:”А де з горобини намисто?”
Стурбовано скрині в льоху відкриває...
Прикраси торішньої в жодній немає!”

Стомилося Літо – чому б не спочити?
Вербиці сумливі росою умиті.
Сховалося Сонце за хмари над гаєм.
А Осінь летить...
                            По галяві ступає,
Де клекіт лелеки: „ У вирій летіти?”
Жоржина шерхоче: „Не хочу жовтіти!”.
„Зеленому листячку – час опадати?”-
Тремтять від остуди любисток і м’ята.

„ Ми раді... ми ра...” – жебонять реп”яшки.
„Зі...в’я...ну...” – зітхає волошка у полі.
Під ноги
              водичку
                             несуть бережки...
Ось Літечко встало...
                                Злітає поволі:
„Зігрію волошку, овес і пшеницю,
В ожині накреслю широку стежу,
Всім діткам укрию засмагою лиця,
Про ягоди стиглі на вушко скажу...”

Почула це Осінь.
                            Спинила вітри.
Поради в Дощу серед нив запитала:
Мабуть, зачекаємо тижнів зо три?”
Краплинки
                 на сонях півстиглий
                                                упали...

Говорить Дощ сизий (краплинки дзвенять):
„Я... радо вернувся б... на ліжко таркате...
Спекотна пора... ще жоржини горять...
Ще Літа пора... Зачекай – царю...ва...ти...”

2010
© Свiтлана-Майя Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні