укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2010.06.24
Роздрукувати твір

Олексій Боричев

Болото

Тропы к тебе узки, ржавой водицей полнятся.
Кружатся мотыльки факелами тревог.
За колдовскою тьмой дня затихает звонница.
Делает разум мой в сказочное рывок.

Боже! я снова здесь… Ты ли, обитель прошлого,
Взору открыла лес, чахлый, седой, больной.
Небо кладёт в него солнечную горошину,
Синий пролив раствор капельной тишиной

На вековую топь, кочки, кривые ёлочки,
Где проживёт лет сто ворон – хозяин тьмы,
Где раздаётся вой ночью – в безлунной полночи
Старенький водяной чует приход зимы…

Летом – дыханье мха, всхлипы трясин. Заметнее
Жизни людской труха именно летом, здесь,
Где по утрам туман солнце шлифует медное,
Ядом болотным пьян, медленно гибнет лес.

Осенью красный дым по-над тобой стелется.
Что это? Мы горим в пламени прошлых лет?
Или мечты горят? или сгорает мельница
Нашей судьбы?.. Объят в будущее билет

Этим огнём?.. Но вот – вижу: редеет марево.
Осенью каждый год так опадает лист
Тощих берёз, осин… цвета всё больше карего
На полотне картин зимних простых кулис!

...И догорит октябрь яркой мечтою-свечкою,
И, белизной блестя, ляжет ковёр снегов…
Память земли сырой пахнет прошедшей вечностью,
Лопнувшей пустотой, тайной забытых снов.

Снежная волчья даль крестиком сосен вышита:
Кажется иногда кладбищем всех надежд.
И лишь былого тень здесь на просторах выжила:
В лопнувшей пустоте время зашило брешь…



2010
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні