Опубліковано: 2010.06.30
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ігор Федчишин

Заплакана любов

Заплакані очі,
Розбиті надії
І серце не хоче
Вернуть собі мрію.

Не хоче, не вірить
Словам і розрадам -
Глибоко засіла
Батьківськая зрада.

Та зрада, що матір
Її погубила.
Як можна не плакать
Знайти в собі сили?

Єдиний - коханий
Її розуміє,
Не лізе з словами,
Обніме, жаліє.

В хустинку, що чорна
Утре гіркі сльози,
Як змерзла - пригорне,
Устать допоможе.

Спасибі, мій милий,
Прости, що від болю
Скривилися губи,
Хитнулася воля.

Я знайду, коханий,
Ту іскорку вдяки,
Не змучу чеканням,
Не буду більш плакать.

Я сильна, я вмію
Боротися з лихом,
Віддати зумію
Коханням великим.

Щасливими будем,
Клянуся - ніколи
Вже терен не буде
Мішати любові!

Дивись - як веселка
Стає над рікою!
А в річці-люстерку -
Ми разом, обоє!

2010
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/26020/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG