Заплакані очі, Розбиті надії І серце не хоче Вернуть собі мрію. Не хоче, не вірить Словам і розрадам - Глибоко засіла Батьківськая зрада. Та зрада, що матір Її погубила. Як можна не плакать Знайти в собі сили? Єдиний - коханий Її розуміє, Не лізе з словами, Обніме, жаліє. В хустинку, що чорна Утре гіркі сльози, Як змерзла - пригорне, Устать допоможе. Спасибі, мій милий, Прости, що від болю Скривилися губи, Хитнулася воля. Я знайду, коханий, Ту іскорку вдяки, Не змучу чеканням, Не буду більш плакать. Я сильна, я вмію Боротися з лихом, Віддати зумію Коханням великим. Щасливими будем, Клянуся - ніколи Вже терен не буде Мішати любові! Дивись - як веселка Стає над рікою! А в річці-люстерку - Ми разом, обоє!
|